Logo Mamo Pracuj
Open menu
Pracuj

Znajdź wymarzoną pracę i pracodawcę.

Rozwijaj się

Pozwól się wesprzeć w rozwoju.

Inspiruj się

Sprawdź nasze propozycje dla Ciebie.

ZAINSPIRUJ SIĘ

Договір доручення (umowa zlecenia) — що це, і що він має включати?

  • Redakcja portalu Mamo Pracuj
  • 12 września 2022
  • 1 MIN. CZYTANIA
Ви отримали пропозицію щодо роботи? Роботодавець хоче підписати з вами договір доручення? Довідайтеся, що повинен містити такий договір, щоб відповідати нормам права. Прочитайте цю статтю і також дізнайтеся, в чому полягають основні відмінності між договором доручення та трудовим договором (пол. umowa o pracę) Що таке договір доручення?

Договір доручення (umowa zlecenia) — що це, і що він має включати?

Договір доручення (пол. umowa zlecenie), як і договір підряду (пол. umowa o dzieło), є одним із найпоширеніших цивільно-правових договорів у правовому полі. Перелік положень, що регулюють умови укладення договору підряду, міститься в Цивільному кодексі (а точніше — в законодавчому акті від 23 квітня 1964 р., див. Цивільний кодекс / Збірник законодавчих актів 2022 р., п. 1360, зі змінами). Договір доручення належить до договорів старанної дії – це означає, що предмет доручення повинен виконуватися підрядником з належною обачністю, однак підрядник не несе відповідальності за результат, що відрізняє договір доручення від договору підряду.

Що мають зазначити сторони в договорі доручення?

Ідентифікація сторін — тобто зазначення найістотніших даних про виконавця і замовника; у випадку фізичних осіб необхідно буде вказати імена та прізвищa, місце проживання, номери PESEL (загальної електронної системи обліку населення) або NIP (персональний податковий номер — зазначається, якщо фізична особа веде господарчу діяльність); у випадку юридичних осіб слід вказати назву, місцезнаходження, адресу, відповідний номер у реєстрі (наприклад, KRS (державний судовий реєстр)), NIP, REGON (реєстр суб’єктів народного господарства РП) тощо.

Визначення предмета договору – необхідно зазначити, чого стосується договір, що повинен зробити виконавець для замовника; як правило, йдеться про юридичні дії, однак відповідно до ст. 750 Цивільного кодексу, положення щодо договору доручення передбачають насамперед надання послуг, тому на практиці договори доручення укладаються для надання конкретних послуг. На практиці передбачається досить детальний опис діяльності, яка виконуватиметься за договором доручення, отже недостатньо зазначити, наприклад, лише заплановану посаду.

Визначення винагороди для виконавця — це може бути винагорода, визначена за дане замовлення в повному обсязі заздалегідь; визначена погодинна ставка, відрядна форма оплати, або оплата у будь-який інший спосіб. При визначенні винагороди слід пам’ятати, що винагорода, зазначена в договорі доручення, як правило, також підпадає під дію положень Закону про мінімальну оплату праці від 10 жовтня 2002 року (див. Збірник законодавчих актів 2020 р., п. 2207 зі змінами).

Визначення дати виплати винагороди

Визначення способу підтвердження кількості годин виконання замовлення – таке зобов’язання випливає з вимог Закону про мінімальну оплату праці; якщо сторони не домовляються в договорі про те, яким чином буде підтверджуватися кількість годин виконання замовлення, то передбачається, що виконавець перед виплатою винагороди надає замовнику в письмовій, електронній або документальній формі інформацію про кількість годин виконання замовлення (Стаття 8b(2) Закону про мінімальну оплату праці).

Якщо виконавець збирається використовувати обладнання / засоби, надані йому замовником, можна також зазначити, яке це буде обладнання, дату повернення засобів та умови усунення будь-яких дефектів обладнання.

Визначення способу розірвання договору доручення сторонами – це можна зробити, зокрема, зазначивши певні обставини, за яких та чи інша сторона може розірвати договір доручення, та визначивши строки сповіщення іншої сторони про свій намір. Щоправда, це питання регулюється ст. 746 Цивільного кодексу, проте це положення є диспозитивним, тобто сторони можуть регулювати його на власний розсуд. Однак в договорі доручення не можна заздалегідь скасувати право припинити дію доручення з поважних причин.

Форма договору доручення

Договір доручення може бути укладений у будь-якій формі. Отже, якщо такий договір буде укладено в усній формі, він також матиме обов’язкову силу для сторін. Проте, щоб забезпечити наявність доказів, рекомендується укладати такий договір у письмовій чи хоча б у документальній формі (згідно зі ст. 772 та ст. 773 Цивільного кодексу, документальною формою вважається, наприклад, електронний лист, файл із розширенням .pdf або будь-який інший документ, підписаний через так званий довірений профіль (пол. profil zaufany).

Oсновні відмінності між договором доручення і трудовим договором

Поширеною проблемою в юридичних угодах є питання різниці між трудовим договором і договором доручення. Нижче наведений перелік найістотніших відмінностей між трудовим договором і договором доручення:

1. У випадку трудового договору не дозволяється виконання роботи особою, яка не є працівником. Це підтверджується вимогою особистого виконання роботи за трудовим договором. Однак у випадку договору доручення положення ст. 738 Цивільного кодексу за певних, більш суворих, умов допускає виконання замовлення особою, відмінною від виконавця. Згідно з цим положенням, для того, щоб виконавець міг доручити виконання замовлення іншій особі, ця можливість повинна бути зазначенa безпосередньо в договорі доручення, випливати зі звичайної практики при виконанні даного виду замовлення або випливати з певних обставин (наприклад, хвороби виконавця).

2. У разі укладення трудового договору працівник повинен виконувати вказівки роботодавця. За відсутності такого обов’язку зазвичай має місце договір доручення.

3. Дуже важливою відмінністю трудового договору від договору доручення також є оплата. Трудовий договір завжди повинен бути оплачуваним. Договір доручення за згодою сторін може бути також безоплатним.

4. Продовжуючи тему оплати праці, слід пам’ятати, що у випадку договору доручення оговорювати понаднормову роботу, яка пов’язана виключно з трудовими відносинами, не представляється можливим. Це означає, що виконавець не може вимагати підвищеної винагороди, якщо виконує предмет замовлення понад узгоджений термін (звичайно, сторони можуть домовитися про інші умови оплати праці).

5. У випадку договору доручення, на відміну від трудового договору, виконавець не має права на щорічну оплачувану відпустку. Звичайно, ніщо не заважає сторонам договору доручення, виходячи з принципу свободи договірних відносин, надати підрядникові можливість використання вільного часу, який буде оплачений.

6. Наступним, дуже важливим і значущим з практичної точки зору, є питання відповідальності за шкоду, завдану працівником і виконавцем. У випадку трудового договору існують певні обмеження щодо відповідальності працівника за заподіяну шкоду. Якщо працівник заподіяв роботодавцю шкоду ненавмисно, то працівник зобов’язаний виплатити компенсацію в максимальному розмірі його тримісячної заробітної плати (розрахованої згідно з правилами, що діють при визначенні еквівалента оплати відпустки), яка діяла на день завдання збитків. Це правило також поширюється на випадки ненавмисної шкоди, заподіяної працівником, але не роботодавцю, а третій особі (наприклад, клієнту роботодавця).

У цьому випадку працівник також несе відповідальність виключно перед роботодавцем (тобто потерпіла третя сторона, як правило, не може пред’явити претензію безпосередньо працівнику, а мусить звернутися зі скаргою до роботодавця), і максимальна сума компенсації дорівнює тримісячній заробітній платі працівника. Однак у випадку навмисного заподіяння шкоди працівником як роботодавцю, так і третій особі, працівник несе відповідальність без обмежень. У випадку ж договору доручення принципи відповідальності виконавця за заподіяну шкоду повинні регулюватися договором.

За відсутності такого регулювання виконавець несе відповідальність без обмежень у разі навмисного заподіяння шкоди як роботодавцю, так і третій стороні. Аналогічне правило застосовуватиметься у випадку ненавмисного завдання шкоди, якщо сторони не обмежать таку відповідальність відповідно до ст. 473 § 2 Цивільного кодексу. На відміну від трудового договору, в договорі доручення можна навіть поширити відповідальність виконавця на випадки шкоди, заподіяної обставинами, за які виконавець не несе відповідальності (стаття 473 §1 Цивільного кодексу).

Попри зазначені вище відмінності, трапляється, що договір доручення виступає цим договором лише за назвою. Якщо підрядник, проаналізувавши зміст договору доручення або фактичні обставини, стверджує, що він фактично виконує працю, а не доручення, він може звернутися до суду загальної юрисдикції (суду по трудових справах) з проханням визнати правові відносини між ним і підрядником фактично трудовими відносинами. Якщо суд погодиться з виконавцем і визнає його працівником, на нього поширюватиметься дія КЗпП, а замовник стане роботодавцем. Тоді необхідно буде модифікувати поточні умови виконання контракту, щоб привести їх у відповідність умовам трудовиx відносин (наприклад, включити необхідність оплати відпусток, понаднормової роботи тощо).

Соціальне і медичне страхування у випадку договору доручення

Договір доручення, як правило, дає право на соціальне страхування. Винятком є, наприклад, ситуація, коли виконавець одночасно працевлаштований в іншого роботодавця на умовах повного робочого дня. Це ж правило поширюється на учнів та студентів до досягнення ними 26-річного віку — на таких осіб, які працюють за договором доручення, не поширюється соціальне або медичне страхування. Зовсім іншою є ситуація, коли працівник укладає зі своїм роботодавцем договір доручення, і цей договір доручення включає ті самі зобов’язання, які виникають з трудового договору — відрахування за таким договором доручення мають здійснюватися у повному обсязі.

У випадку договору доручення на виконавця згідно з законодавством обов’язково поширюються наступні забезпечення:

  • пенсійне страхування,
  • пенсія по інвалідності,
  • страхування від нещасних випадків,
  • медичне страхування.

Виконавець буде охоплений страхуванням на випадок хвороби добровільно — тобто лише якщо виконавець подасть відповідний запит замовнику. Страхування на випадок хвороби дозволяє скористатися перевагами, зазначеними в Законі про грошову допомогу із соціального страхування на випадок хвороби та материнства від 25 червня 1999 р., тобто допомогу у зв’язку з хворобою або допомогу по вагітності та пологах.

Слід пам’ятати, що отримати допомогу по вагітності та пологах або допомогу на випадок хвороби за добровільним страхуванням на випадок хвороби можливо лише після 90 днів безперервного страхування.

Стаття написана завдяки співпраці з Канцелярією Фрончик і Партнери.

Logo Kancelarii Frączyk i Partnerzy

    +3 tys. mam w newsletterze

    © Mamopracuj 2024

    Skip to content